Старий фонд Мукачева висуває до котла три конкретні технічні вимоги - і всі три треба врахувати до покупки а не після.
- Цегляний димохід і гільзування.
Переважна більшість будинків угорської та радянської епохи у Мукачеві має цегляну димохідну шахту. Для сучасного твердопаливного котла це проблема яка не одразу стає видимою. Цегла пориста - при роботі котла на буку або деревному вугіллі конденсат просочується у кладку, руйнує цементний розчин між рядами і з часом призводить до розгерметизації шахти. Після двох-трьох сезонів інтенсивного використання господар виявляє що тяга впала і з швів між цеглинами тягне запахом диму. Рішення яке ми рекомендуємо це гільзування. У існуючу цегляну шахту вставляється гладка нержавіюча труба потрібного діаметра. Гладка поверхня не дає нальоту чіплятися, конденсат стікає вниз у збірник і не потрапляє у кладку. Процедура займає один день але повністю знімає проблему старого димоходу на наступні 20 років.
Підвали старих будинків Мукачева часто мають стелю 1,8-2,0 метри. Котел з фронтальним завантаженням у такому просторі вимагає щоб господар нагинався при кожному завантаженні масивних букових полін - двічі на добу протягом 175-денного закарпатського сезону. Шахтний котел з верхнім завантаженням вирішує це одразу: паливо кидається зверху вниз стоячи прямо з будь-якою стелею від 1,6 метра і вище.
- Теплова інерція товстих стін.
Кам'яні стіни угорських будинків мають велику теплову інерцію - вони повільно прогріваються але потім так само повільно охолоджуються. Для котла це означає що при холодному старті після тривалого простою необхідно певний час підвищеної потужності щоб «насити» стіни теплом. Стандартна розрахункова потужність для такого будинку - з запасом 20% понад мінімум. Котел підібраний впритул до мінімальної потужності у старому мукачівському будинку ніколи не виходить на комфортну температуру у найхолодніші тижні.